чого ти причепилася до людини? гімн забула, чи що? як роса на сонці, еге, і ми тут відразу запануємо
так що про "ідею" він наполовину правий;
інша справа, чи подобається нам така ідея, якщо замислитися, чи тре її міняти;
що стосується першої частини, то звісно раз за разом виникає необхідність робити щось "неймовірно", бо трясця дідьковій матері, ніхто ні до чого не готується і не вчиться, поки хата не запалає, тож коли доля вдарить, серед безладу нормальні речі перетворюються на подвиги і звитяги, і всіх звитяг вистачає лише на латання дірок;
ти взагалі но, уяви собі послідовність дій: ще не вмерла, зникнуть, як роса на сонці, запануємо... і тут раптово - бабах - вже душу й тіло класти треба;
точнісєнький опис нашого буття