що, навіть до Вікі не дійшли? ну почніть з радянських фахівців з кримінології і позитивістського розуміння віктимності, бо на гниючому заході це поняття тепер використовують надто обережно;
почитайте Л.В. Франка, щоб зрозуміти, що воно таке в очах тих, хто це поняття вигадав;
чому "віктимність" була протилежністю і сусіднім "пазлом" до "злочинності", а окремо вони не існували для тих, хто це поняття вигадав;
дізнаєтеся, що розрізняли "рольову" підвищену віктимність, якою наділені, наприклад, бійці ОМОНу;
не можете праці психологів знайти, то почитайте реферати або підручники з кримінології; я вже на кажу про праці, які присвячені дослідженням домашнього і сексуального насильства;
а ще краще - знайдіть того, хто б`є дітей, беззахисних або гвалтівника, розпийте пляшку і потеревеньте, щоб з перших вуст зрозуміти, що в ситуації, коли агресор вважає, що принципово можна бити, знущатися і гвалтувати - він знайде кого, навіть якщо всі вживатимуть найсуворіших заходів безпеки, а якщо сітуативного агресора не зупинити миттєво і не засудити, його поведінка, як інфекція, перекинеться на людей поряд, і вони візьмуть активну чи пасивну участь у знущанні із жертви;