(no subject)
Потрух похитав головою.
- Найгірший в світі крадій.
- Ну... він не виглядає таким вже небезпечним, - сказала Ангва.
- Ні, я маю на увазі – найгірший. Аж ніяк не небезпечний.
- Пам’ятаєш, як він хотів вдертися на Дунманіфестін, аби вкрасти в богів вогонь? – сказав Шляббі.
- Я ж йому казав: «В нас вогонь вже є, Тут-і-Зараз, є вже тисячі років, - сказав Моркві. – А він відповідав: «То я його продам за антикварну штучку»*.
- Бідний старий бевзь, - сказав сержант Потрух. – гаразд. Що в нас іще... Так, Моркві?
- Тепер вони мають отримати Королівського Шилінга, - сказав Моркві.
- Добре. Так. Гаразд, - Потрух порибалив у кишені та виловив три Анк-Морпоркських долари розміром з блискітку. Золота в них було стільки ж, скільки в морській воді. Він роздав їх по одному рекрутам.
- Це називається Королівський Шилінг, - сказав він, зиркаючи на Моркві. – Не вім чому. Ви отримуєте його, коли вступаєте в Гвардію. Правила, зрозуміло? Значить що ви вже вступили. – Він знову набув розгубленого вигляду, потім кашлянув. – Добре. Так. Юрбисько камінних геп... тобто тролів, - поправив він сам себе. – Рухаються нібито маршем по Короткій вулиці. Молодший констеблю Детритус – не віддавати честь! Добре. Що це значить?
- Тролячий Новий рік, - сказав Детритус.
- Отак? Гадаю, зараз ми про це добре дізнаємося. Іще кажуть, що там якісь перегони камнегри... гномів...
- День Битви в Кумській Долині, - сказав констебль Дурін. – Знаменита перемога над тролями, - він виглядав довольним, принаймні та його частина, яку було видно з-за бороди.
- Так? Із засідки! – прогарчав Детритус, вовком дивлячись на гнома.
- Що? Це тролі... – почав Дурін.
- Стуліть пельки, - сказав Потрух. – Слухайте, тут сказане... сказане, що вони крокують вгору по Короткій вулиці... – він перегорнув листа. – Це точно?
- Тролі йдуть вниз, гноми назустріч? – спитав Моркві.
- Це буде всім парадам парад, - посміхнувся Шляббі.
- Що не так? – спитала Ангва.
Моркві звів руки догори.
- О, боги. Це буде жахливо. Ми маємо щось зробити.
- Гноми і тролі разом – це наче пожежа у бардаку. Бували у палаючому бардаку, панєнко?
Сержант Потрух перемінив колір обличчя з нормально-червоного на блідо-рожевий. Він підтягнув ремінь та взяв дубинку.
- Пам’ятаємо, - сказав він. – Треба бути обережнішим там.
- Так, - сказав Шляббі. – Але ще обережнішими ми будемо тут.
Аби зрозуміти, чому тролі та гноми ненавидять одне одного треба зробили довгу подорож у минуле.
Вони підходять одне до одного як крейда та сир. Саме як крейда та сир, правда. Одні – органічні, інші – ні, але також трошки відгонять сиром. Гноми живуть з того, що розбивають скелі заради цінних мінералів, а життєва форма, заснована на кремнії – себто тролі – власне і є скелями з цінними мінералами всередині. В дикій природі вони проводять світловий день у сплячці, а це не найкращий стан для скелі з цінними мінералами всередині, коли довкола нишпорять гноми. А гноми ненавидять тролів через те що коли ті нарешті знайшов цікаву жилу цінних мінералів, ти не відчуватимеш приязні до скелі, що раптом піднялася та відірвала тобі руку, бо ти застромив їй кірку просто у вухо.
Це стан постійної міжрасової вендети, і, як більшість вендет, вона не потребує інших причин, аби тривати. Достатньо того, що вона тривала завжди **. Гноми ненавидять тролів через те що тролі ненавидять гномів, і навпаки.
Варта причаїлася у Триламповій Алеї, яка перетинала Коротку Вулицю майже посередині. Лунав віддалений тріск фейерверків. Гноми пускають їх, аби відганяти злих духів шахт. Тролі пускають їх тому що вони приємно смакують.
Не знаю, чому ми не можемо просто дати їм побитися та заарештувати тих, хто програє, - сказав капрал Шляббс. – Ми ж завжди так робили.
- Патрицій вельми роздратований цими етнічними конфліктами, - сказав сержант Потрух сумно. – Він до цього ставиться з великим яхидством.
Раптом його осяяла думка. Він трошки прояснів.
- Моркві, ідеї є? – спитав він.
Його осяяла друга думка. Моркві – дуже простий парубок.
- Капрале Моркві?
- Серже?
- Зможеш із цим розгрестися?
- Моркві визирнув з-за рога та побачив наближуючися юрби гномів та тролів. Вони також побачили друг друга.
- Маєш рацію, сержанте, - сказав він. – Молодші констеблі Дурін та Детритус – честь не віддавати! – ходімо зі мною.
- Ви не можете відпустити його туди! – вигукнула Ангва – Це ж вірна смерть!
- В цього хлопака гарне почуття обов’язку, - сказав капрал Шляббс, дістаючи з-за вуха «хвилинну собачу ногу» та запалюючи сірника о підошву.
- Не хвилюйтеся, панєнко, - сказав Потрух. – Він...
- Молодший констебль, - сказала Ангва.
- Що?
- Молодший констебль, - повторила вона. – Не «панєнка». Моркві каже, що в мене нема статі, коли я на службі.
На тлі несамовитого шляббсового кашлю Потрух похапцем сказав:
- Я маю на увазі, молодший констеблю, що в юного Моркві є харимза. Сила силенна харимзи.
- Харимза?
- Сила силенна.
Гойдання зупинилося. Мордастик вже був справді розлючений. Дуже, дуже розлючений.
Потім щось зашаруділо. Шматок мішковини відсунувся – і там, дивлячися на Мордастика, з’явився інший дракон-самець.
Він виглядав розлюченим.
Мордастик відреагував в єдиний відомий йому спосіб.
* Пальці-Мазда, перший крадій на сіті, вкрав у богів вогонь. Ала він не зміг на цьому нажитися. Занадто гарячий був товар *.
* Він, можна сказати, погорів на цій справі.
** Битва в Кумській долині – єдина відома в історії битва, коли обидві сторони заскочили одна одну з засідки.
- Найгірший в світі крадій.
- Ну... він не виглядає таким вже небезпечним, - сказала Ангва.
- Ні, я маю на увазі – найгірший. Аж ніяк не небезпечний.
- Пам’ятаєш, як він хотів вдертися на Дунманіфестін, аби вкрасти в богів вогонь? – сказав Шляббі.
- Я ж йому казав: «В нас вогонь вже є, Тут-і-Зараз, є вже тисячі років, - сказав Моркві. – А він відповідав: «То я його продам за антикварну штучку»*.
- Бідний старий бевзь, - сказав сержант Потрух. – гаразд. Що в нас іще... Так, Моркві?
- Тепер вони мають отримати Королівського Шилінга, - сказав Моркві.
- Добре. Так. Гаразд, - Потрух порибалив у кишені та виловив три Анк-Морпоркських долари розміром з блискітку. Золота в них було стільки ж, скільки в морській воді. Він роздав їх по одному рекрутам.
- Це називається Королівський Шилінг, - сказав він, зиркаючи на Моркві. – Не вім чому. Ви отримуєте його, коли вступаєте в Гвардію. Правила, зрозуміло? Значить що ви вже вступили. – Він знову набув розгубленого вигляду, потім кашлянув. – Добре. Так. Юрбисько камінних геп... тобто тролів, - поправив він сам себе. – Рухаються нібито маршем по Короткій вулиці. Молодший констеблю Детритус – не віддавати честь! Добре. Що це значить?
- Тролячий Новий рік, - сказав Детритус.
- Отак? Гадаю, зараз ми про це добре дізнаємося. Іще кажуть, що там якісь перегони камнегри... гномів...
- День Битви в Кумській Долині, - сказав констебль Дурін. – Знаменита перемога над тролями, - він виглядав довольним, принаймні та його частина, яку було видно з-за бороди.
- Так? Із засідки! – прогарчав Детритус, вовком дивлячись на гнома.
- Що? Це тролі... – почав Дурін.
- Стуліть пельки, - сказав Потрух. – Слухайте, тут сказане... сказане, що вони крокують вгору по Короткій вулиці... – він перегорнув листа. – Це точно?
- Тролі йдуть вниз, гноми назустріч? – спитав Моркві.
- Це буде всім парадам парад, - посміхнувся Шляббі.
- Що не так? – спитала Ангва.
Моркві звів руки догори.
- О, боги. Це буде жахливо. Ми маємо щось зробити.
- Гноми і тролі разом – це наче пожежа у бардаку. Бували у палаючому бардаку, панєнко?
Сержант Потрух перемінив колір обличчя з нормально-червоного на блідо-рожевий. Він підтягнув ремінь та взяв дубинку.
- Пам’ятаємо, - сказав він. – Треба бути обережнішим там.
- Так, - сказав Шляббі. – Але ще обережнішими ми будемо тут.
Аби зрозуміти, чому тролі та гноми ненавидять одне одного треба зробили довгу подорож у минуле.
Вони підходять одне до одного як крейда та сир. Саме як крейда та сир, правда. Одні – органічні, інші – ні, але також трошки відгонять сиром. Гноми живуть з того, що розбивають скелі заради цінних мінералів, а життєва форма, заснована на кремнії – себто тролі – власне і є скелями з цінними мінералами всередині. В дикій природі вони проводять світловий день у сплячці, а це не найкращий стан для скелі з цінними мінералами всередині, коли довкола нишпорять гноми. А гноми ненавидять тролів через те що коли ті нарешті знайшов цікаву жилу цінних мінералів, ти не відчуватимеш приязні до скелі, що раптом піднялася та відірвала тобі руку, бо ти застромив їй кірку просто у вухо.
Це стан постійної міжрасової вендети, і, як більшість вендет, вона не потребує інших причин, аби тривати. Достатньо того, що вона тривала завжди **. Гноми ненавидять тролів через те що тролі ненавидять гномів, і навпаки.
Варта причаїлася у Триламповій Алеї, яка перетинала Коротку Вулицю майже посередині. Лунав віддалений тріск фейерверків. Гноми пускають їх, аби відганяти злих духів шахт. Тролі пускають їх тому що вони приємно смакують.
Не знаю, чому ми не можемо просто дати їм побитися та заарештувати тих, хто програє, - сказав капрал Шляббс. – Ми ж завжди так робили.
- Патрицій вельми роздратований цими етнічними конфліктами, - сказав сержант Потрух сумно. – Він до цього ставиться з великим яхидством.
Раптом його осяяла думка. Він трошки прояснів.
- Моркві, ідеї є? – спитав він.
Його осяяла друга думка. Моркві – дуже простий парубок.
- Капрале Моркві?
- Серже?
- Зможеш із цим розгрестися?
- Моркві визирнув з-за рога та побачив наближуючися юрби гномів та тролів. Вони також побачили друг друга.
- Маєш рацію, сержанте, - сказав він. – Молодші констеблі Дурін та Детритус – честь не віддавати! – ходімо зі мною.
- Ви не можете відпустити його туди! – вигукнула Ангва – Це ж вірна смерть!
- В цього хлопака гарне почуття обов’язку, - сказав капрал Шляббс, дістаючи з-за вуха «хвилинну собачу ногу» та запалюючи сірника о підошву.
- Не хвилюйтеся, панєнко, - сказав Потрух. – Він...
- Молодший констебль, - сказала Ангва.
- Що?
- Молодший констебль, - повторила вона. – Не «панєнка». Моркві каже, що в мене нема статі, коли я на службі.
На тлі несамовитого шляббсового кашлю Потрух похапцем сказав:
- Я маю на увазі, молодший констеблю, що в юного Моркві є харимза. Сила силенна харимзи.
- Харимза?
- Сила силенна.
Гойдання зупинилося. Мордастик вже був справді розлючений. Дуже, дуже розлючений.
Потім щось зашаруділо. Шматок мішковини відсунувся – і там, дивлячися на Мордастика, з’явився інший дракон-самець.
Він виглядав розлюченим.
Мордастик відреагував в єдиний відомий йому спосіб.
* Пальці-Мазда, перший крадій на сіті, вкрав у богів вогонь. Ала він не зміг на цьому нажитися. Занадто гарячий був товар *.
* Він, можна сказати, погорів на цій справі.
** Битва в Кумській долині – єдина відома в історії битва, коли обидві сторони заскочили одна одну з засідки.