![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Фанфік перший - за "Гаррі Поттером"
- Мені дід таке розповідав: гребуть вони дубом на Керман. Аж раз – летить. Здоровенний, трясця його матері, одна голова така, як хата. І отак, підібгавши крила, пікірує собі просто на дуб. Хапає того дуба в пазурі – а пазуриська там, як наш восьмитонний гак – і в небо підіймає. Летять. Хлопці же й помолилися, і посповідалися – а тварюка не поспішає ними закусювати, мабуть, до гнізда летить, гаденят своїх годувати. Ну шо робити, не стрибати ж із неба. Летять, униз дивляться – Дністро завивається між береги, поля від соняшників жовті, луки зелені, такий красивий Божий світ, коли на нього з-під янгольського приполу дивишся, та ще й востаннє… Ну, раз нема чого робити – треба люльки запалити. Набили, запалили, сидять думають. Дідові кажуть: Грицько, ти ж начебто характерник, по академіях навчався, зроби щось із тим гаспидом. А що з ним зробиш, каже дід, коли що ні зроби, а воно впустить дуба, і буде внизу холодець із запорожців. Давайте вже до гнізда долетимо, там вже візьмемо тварюку в шаблі, а я їй очі засліплю. На тому й порішили.
Осьо летять, а дід собі думає: йой, як же ж засліпити того гаспида, коли за плечима тільки трівіум, а до тваринництва іще й не бралися. Де що успів вхопити про драконів – пригадує, але то так, самі клапті. І в тому сенсу нема, бо луска на пузі в залізнобрюхів сам знаєш, яка.
- Та можна ж було злевітувати човна?
- А що з драконом робити? Тут або так, або так. Ану його к бісовій матері, дід вирішив, долетим – то й буде видно. А самому ж лячно. Він і проситься: дядьки, як воно там станеться – один Бог відає, а я ще тютюну в житті не куштував. Пригостить, будь ласка. Бреше, звичайно, але дядьки йому люльку напхали й передають з корми на ніс. Аж раптом почвара голоу повертає, і просто з руки тую люльку хоп! Дід ледве руку встиг відсмикнути, а люльку гадові в пащеку закинув. Прожував гаспид тую люльку – іще голову поверає, іще хоче. Ну, що тут поробиш – голова дорожча за капшук, почали гаспида тютюном годувати, аж бачать – він все нижче летить, і нібито так… куняє. З нами хресна сила, зараз дуба впустить! А йому з того тютюну з перцем, мабуть, в роті напекло, то воно й ирішило напитись. Вгледіло річку, і заходить на посадку. Ну, думає дід, почув Господь молитви наші! Винає паличку і гатить холєру з усієї сили по ногах! Воно дуба в річку впустило, запорожці всі посипалися з того дуба, як горох, а воно ж здоровенне та зле, що по ногах одержало, здіймається в небо та знову униз пікірує. Дід кричить хлопцям: рятуйтеся у воді, я його зараз відведу! Вскочив на шаблю та в небо злетів…
- Вони на шаблях літали?
- Ну, власне, на піхвах, бо шаблею рубатися ще треба… Шо ти грегочеш? От розбещена молодь пішла, вже «піхва» при ньому не скажи.
- Я думав, на мітлах…
- Ти здурів, шоб козак на метлі літав? Це тоді було суворо, на мітлах та коцюбах – самі баби.
- А на герлигах?
- Нє, на герлигах – то мольфари… Отже злетів дід на шаблюці, і думає – гаплик мені, бо гаспид мене зараз просто у повітрі спалить. І починає так літати, як муха, туди-сюди во всі боки, щоб тварюка не могла прицілитися. Аж тут знову Бог змилостивився: тварюка, тютюну нажувалася, і памороки їй забило. Не змогла вчасно вийти з піке, та як хряснеться об землю! У тому місці ще й досі урвище є, Зміїв Байрак зветься.
- Так предки безтямно винищували рідкісних таварин…
- Чого це винищували? Воно собі очуняло третім днем і далі полетіло. А дід з козаками дуба налагодили та знов поплили до Керману.
- Ох і здоров же ти брехати, Опанасе. Залізнобрюхи не виростають до таких розмірів, щоб підняти цілого дуба з півсотнею козаків.
- Це вони зараз не виростають, бо через ту трикляту маглівську авіацію молодь гробиться. Воно ще зльоток, рочків йому двісті од сили – а його ракетою чавк, і нема. Бо вони ж на тих злошибучих радарах виглядають як безпілотники… А за дідів виростали здоровенні, жили по сімсот років.
- Після чого крила вже не могли їх носити, і бідолашна тваринка гинула з голоду, або від ікол молодшого брата за видом, який вподобав мисливчу територію. Еволюція безжальна, друже: коли ти виконав свою програму розмноження, ти їй вже непотрібний. Розумієш, до чого я хилю? П’ятисотлітній залізнобрюх не підняв би дуба з козаками, бо ледве тягав у повітрі власну тушу.
- У Англії жив семисотлітній залізнобрюх, і він літав.
- Залізнобрюх? У Англії?
- Так.
- Ти геть забрехався, приятелю.
- Спитай в Чарлі. Його брательник працює у Грінготсі і на власні очі бачив того дракона. Чарлі також бачив, його викликали до консультацій. Це саме залізнобрюх.
- І він бачив, як той дракон літав? У Грінготсі?
- Та ні, бовдуре, вони втекли на тому драконі з Грінготсу – Чарлів брательник…
- Той, шо там працював?
- Та ні, молодший. Ти де був останні два роки, в Сибіру? Чув про Гаррі Поттера? Волдемортів переворот? Битву за Гогвортс?
- Та щось таке чував…
- Чарлів брательник – друг Гаррі Поттера! І вони билися разом! І разом пограбували Грінготтс і втекли, верхи на драконі.
- Бачу, наш Чарлі таке саме заливайко, як і ти.
- Знаєш що, заманав. Як не віриш, то як повернемось, зайди до книгарні і знайди «Історію Києво-Лисогорської академії». Там чорним по білому сказано, що у 1701 році від Різдва Христова доглядач-тваринник Академії Грицько Горшеня передав гоблінам приборканого дракона у обмін на чотири вози зброї для Палія. Я забув тобі сказати… дід таки знайшов лігво та повернувся туди з величезним мішком тютюну... Тихо! Чуєш?
- Авжеж. Летить, красень, ясний наш сокіл… Попереджаю: своїх цигарок не дам. Буди Чарлі.
- Charlie! Wake up, sleepy head! The dragon is about to supper with us!
- Oh, actually I wasn’t asleep. You were arguing rather audibly. What about, I wonder?
- No big deal, just methods of dragon-taming. Have you ever used tobacco?
- Tobacco?
- Yes, tobacco as a tranquilizer.
- Nonsense. Animal rightists say the method is three hundred years ago and way too barbaric.
- My point exactly.
no subject
no subject
no subject
Three hundred years old
sleepyhead = lazybones (sleepyhead is Mom-speak)
А текст замечательный!
no subject
no subject
no subject
Остальное поправлю.
no subject
no subject
no subject
no subject
no subject
no subject
no subject
А що таке герлига?
no subject
no subject
Пастушья палка.
no subject
this method is three hundred years ago - так можно, но это получается в довольно узком значении, примерно "триста лет как вышел из моды". Это оценочное суждение. У Пратчетта оно небось прямой речью идёт?
no subject
no subject
Ааа, злой ты человек, сделайте мне это развидеть!!!
no subject
Maybe "loudly, not "audibly"?
no subject
no subject
no subject
no subject
no subject
no subject
no subject
no subject
no subject
no subject
no subject
no subject
Стрій - строю.
Бій - бою.
Поріг - порогу
etc
no subject
no subject
no subject
no subject
no subject
no subject
no subject
no subject
no subject
no subject
no subject
Лише питання про чергування у/в. Наприклад, "У Англії" (правила кажуть, має бути "В Англії"). То є така авторська позиція, задум, чи ви про це не замислювалися?
Мені просто редактори від'їли трохи мізків тим чергуванням, тому зараз я всюди його помічаю.
no subject